Алла Клименко
Я отримую від життя насолоду, мені подобається жити, і я можу це оцінити. Друга складова – сенс: я маю завдання, я служу іншим людям, я в ресурсі. А ще щастя – ставитись до всього не надто серйозно, у тому числі до себе. І щастя – те, як я дивлюся на світ: на задоволення, сенс, цілі, на себе, інших людей та події свого життя.
психологиня, тренерка,
співзасновниця проекту Upgrade
Що таке щастя? Чи існують критерії оцінки? Як пережити кризу? Чи варто дослухатися до внутрішнього голосу? Про це у відвертому інтерв'ю з психологом Аллою Клименко. Багато хто з нас замислюється над тим, що ж таке щастя. Тренерка щастя, на рахунку якої понад 600 тренінгів та лекцій, вивчає цей стан, знає, як до нього йти і як його прийняти у своє життя.
Визначення щастя

Моє визначення щастя… Їх декілька. Це задоволення та сенс. Я отримую від життя насолоду, мені подобається жити, і я можу це оцінити. Друга складова – сенс: я маю завдання, я служу іншим людям, я в ресурсі. А ще щастя – ставитись до всього не надто серйозно, у тому числі до себе. І щастя – те, як я дивлюся на світ: на задоволення, сенс, цілі, на себе, інших людей та події свого життя.

Способи проходження кризи

Для трансформації необхідно спочатку захотіти змінюватися. Уповільніться та послухайте, що говорить Всесвіт. Потік існує завжди: ми або в ньому, або чинимо опір. Важливо, щоб поряд була людина, наставник, який тебе проведе. Багато залежить від оточення. Які люди навколо, ті, що залякують тебе? Ти уявляєш, що буде далі? Яка конкуренція існує між людьми? Який новий проект? Тому важливо попрацювати над своїм оточенням. Третій момент: навіть перебуваючи у потоці, не кидай весла. І щоб рухатися вперед, потрібна віра, те, до чого я йду. Важливо почати відстежувати, де я намагаюся утримати, де мій опір? Цей опір є стрес. Колосальна енергія йде на те, щоб утримати те, що вже розлетілося. Якщо ти вже не можеш щось витримати, відпускай.

Біль неминучий, але страждання – це вибір.

Біль – вона не за щось, а для чогось. Я вирішую прийняти свій біль, прожити його, але не триматися за нього. Щоранку можна запитувати себе: «Що я обираю сьогодні: бути щасливою чи страждати?» І свідомо вибираю, а не звинувачую когось. Будь-яке негативне почуття, будь-яка негативна емоція з нами розмовляє.

Коли ми не хочемо чути внутрішній голос, емоції говорять голосніше. Але коли я їх проживаю, у мене з'являється ресурс на здійснення якихось справ або прийняття рішень. А ми ж роками не приймаємо рішення і продовжуємо жити в ілюзії, бо страшно щось прожити.

Досить тікати, проживай, дихай, відкривайся! У цьому величезний ресурс

Коли у мене був складний період життя, я вирішила втекти. Зрозумівши, що більше не можу тут перебувати, ми поїхали до Таїланду, на острів Самуї. Я почала ходити на практики та медитації. Якось зустріла російськомовних хлопців і почала їх питати, куди можна сходити, а вони кажуть: Ти що не знаєш, зараз на острів йде тайфун, найсильніший за 75 років? Відлетіти на літаку або відпливти на кораблі неможливо. І ось настав той момент, коли втекти неможливо. Це було дуже корисно для мене: тоді я зрозуміла, що очікування тайфуну для мене набагато страшніше, ніж сам тайфун. В очікуванні стихії хтось сміявся, робив кумедні відео. І я побачила, що є люди, які проживають цю подію набагато легше. Саме наше ставлення до ситуації робить її такою. Це був знак Всесвіту, що він мене чує і допомагає проживати якісь речі. Не боротися із ситуацією, а подумати, як проблема допоможе мені швидше дійти моєї мети!


Наталія Холоденко
«Якщо ти не готовий нікого дратувати, сиди вдома. Як тільки ти стаєш хоч трохи помітним, завжди хтось захоплюватиметься, а хтось ненавидітиме. Але якщо ти не згоден на другу частину, то першою не буде. Без роздратування життя неможливе», – переконана найпопулярніша психологиня України, коуч і телеведуча.
психологиня, тренерка особистісного
зростання, телеекспертка
Як вийти зі стану жертви та подолати страх залишитися однією, у чому секрет успішних стосунків із чоловіком та як дорослим дітям будувати стосунки з «токсичними» батьками – в інтерв'ю для проекту Connecting Women.
Ти прийшла у шоу-бізнес як психолог. З якими темами зіткнулася?

Спочатку мені здавалося, що дуже погано живе 3% населення, але на шостому році зйомок я зрозуміла: кількість людей, які дуже погано живуть, просто зашкалює. Ми навіть не розуміємо цього. Дуже багато бідності – не матеріальної, а духовної. Це мене шокувало. Ось чому просвітництво людей стало головним завданням у моїх безкоштовних проектах, щоб хоча б у дітей з'явився шанс.

Для багатьох жінок прийняття мами - важливе питання, без цього їм важко рухатися вперед, бути успішним. Тобі вдалося це подолати?

Дуже важко. Але є такі поняття, як «стосунки з мамою» та «ставлення до мами», це зовсім різні речі. Усередині себе я багато чого прийняла, але на рівні поведінки у мене все ще залишалося жорстке дистанціювання. За два роки ми розмовляли з мамою по телефону чотири рази. Тепер вона приїжджає і навіть реагує на мої прохання.

Потрібно бути готовим відокремитись від батьків, аж до того, що вони не будуть з вами розмовляти. Поставити питання руба: чи між нами адекватний діалог, чи нічого.

Існує страх: як же я не спілкуватимуся з мамою чи татом, а раптом їм стане погано, вони помруть і в мене залишиться почуття провини. Цим ви просто отруюєте своє життя. Боятися образити маму – утопічний стан, який знищує потенціал будь-якої людини. Ви не повинні терпіти щось тільки тому, що ви дочка чи син. Батьки від власної нереалізованості стають дуже токсичними для дітей. З батьками дорослі діти повинні будувати стосунки як з будь-якою іншою людиною. Якщо друг буде говорити вам неприємні речі або засмучувати, ви дзвонитимете йому 15 разів на день? Ні.
Як ти реагуєш на брехню?

Я сама брешу дуже мало, я говорю прямо. Мене за це багато хто не любить. Ми хочемо бути захищеними, тому брешемо. Адже якщо ти починаєш визнавати та говорити правду, треба діяти. Більшість дружин, яким чоловіки зраджують, здогадуються про це, але вони не знають, що робити з цією правдою. Брехня – це форма адаптації до неготовності прийняти рішення.

Які риси у чоловіка для тебе важливі?

Усі чоловіки добрі, поки ти їх дресируєш. Секрет успішних стосунків із чоловіком можна порівняти з їздою на коні: якщо сильно натягнеш привід, вона або піде назад або встане дибки, якщо не дотягнеш, вона тебе скине.

А як же довіра?

Це ілюзія. Люди напружуються, коли їх напружуєш. Це показує досвід десятків жінок, яких я зустрічаю багато років роботи. Чоловік у сім'ї один росте егоїстом. Коли чоловік відчуває, що ти його, то він розслабляється. Чоловіки, які мало не моляться на жінку, є хіба що у стервів.

Ти формуєш у собі цю стерву?

Навчаюся. У цьому плані я всім хочу зробити добре і це жахливо.

Які страхи мають жінки?

Страх залишитись однією – бич нашого життя. Він постійно змушує почуватися приниженою. Потрібно бути простіше: хочеш бути з чоловіком – будь, не хочеш – йди. Не можна будувати стосунки на постійному пожертвуванні. Треба чинити так, щоб у разі розлучення вам не було прикро, що 20 років ви сиділи і чекали, а чогось так і не сталося. Жінки все роблять, щоб не бути ущербною, а чоловіки – щоб бути ще кращими. У цьому плані вони наші вчителі. Вони чесніші з собою.

Дай 3 поради, як виходити з позиції жертви.

Щодня роби щось, що ти хочеш, нехай для інших це буде абсолютно марним заняттям. Навчися приймати стан, коли ти дратуєш людей. Якщо не можеш це прийняти, не будеш успішним ні у стосунках, ні у побуті. Правильність нікуди не приведе. Дивись на себе в дзеркало і питай: чи я хочу себе? Любов до себе - це не зоряна хвороба, просто потрібно робити так, щоб самій собі подобатися. Потім робити так, щоб твоє життя подобалося.
Аюрведичний продукт
Мають приємні смакові властивості
Містять природні компоненти
Альтернатива для тих, хто прагне балансу з природою, навіть при застуді чи кашлі.
Найкраще від природи — для вашого здоров'я.
Реклама дієтичної добавки, не слід використовувати, як заміну повноцінного раціону харчування. Не є лікарським засобом. Не перевищувати зазначену рекомендовану кіль­кість для щоденного споживання. Повна інформація про застосування та повний перелік протипоказань і побічних реакцій містяться в листку-вкладиші.
Олена Борисова
Олена зізнається, що кожен день проживає у коханні, щасті, задоволенні та балансі. «Я не знаю, як можна не любити життя. Це найбільша цінність. Важливо знайти ось цей баланс, гармонію, насолоджуватися та цінувати те, що є. Я дякую щодня Богові, своєму роду, Всесвіту за те, що я є, що в мене є цей день, в якому я можу бачити цей прекрасний світ. Тому я все кохаю». Про любов до життя ми говоримо з Оленою Борисовою.
керуюча мережею гастрономічних закладів
Дмитра Борисова, мама п'яти дітей
Успішна та щаслива. СЕО понад 60 ресторанів, мама п'ятьох дітей Олена Борисова – амбасадор поняття «сильна жінка». Вона руйнує стереотипи «бути заміжньою і слідувати за чоловіком», на їхнє місце приходять спільний розвиток та взаємна підтримка. І якщо чоловік Дмитро Борисов ставить запитання «що?», то вона завжди запитує «як?»
Про щастя.

У кожного свій шлях, кому як комфортно, але бути на утриманні та просити щось у чоловіка, вважаючи, що я виконую серйозні функції народжувати дітей та варити борщі, ніколи не були моїм життєвим кредо. Я з 17 років працюю, завжди любила гроші, вміла їх заробляти та правильно відкладати. Моє перше розлучення відбулося на ґрунті того, що чоловік сказав: «Все, мені набридло, ти кар'єристка, у тебе робота на першому місці. Все, я хочу дружину вдома! Він так вважав і почував себе так поряд зі мною. Але "дружина вдома" - це точно не моя тема. До речі, коли у 27 років я залишилася сама з дитиною на руках, то змогла купити собі будинок у Києві. З тих грошей, які я відкладала з 17 років: 50% кожного мого доходу.
Про кризу. Будь-яку ситуацію чи кризу ми з Дімою розглядаємо як трамплін та час можливостей. Чекати, коли це закінчиться, точно не наші методи, тому що ми не знаємо, коли це закінчиться… Чим довше ми будемо гаяти час і чекати чогось, тим більше ми втрачаємо ключове. Найцінніший ресурс, який є у нас із вами, – час, тому ми зараз робимо колаборації. Цей класний час для синергії, win-win. Світ уже не буде колишнім і нічого плакати, нарікати на долю, згадувати, як усе було. Настав час швидкої адаптації та зміни стратегій.

Про феншуй. Шостий рік вивчаю цю науку. Вона каже, що навіть у наших із Димою гороскопах є унікальна комбінація, яка називається «небесний вогонь» (хто розуміє, той зрозуміє). Це один випадок навіть не на десятки тисяч. Нам допомагають космос, небо. Феншуй говорить про те, що з 2024 на найближчі 20 років включається жіночий час. Нині воно вже почало працювати. Це час молодих жінок, молодих стартапів. У феншуй жінка вважається молодою від 30 років, а далі не говориться до якого віку. Тому зараз класний час, коли нам допомагатимуть навіть зовнішні сили. Період страхів у жінок минає.

Про сім'ю та цінності. Для мене гармонійна сім'я – це партнерство та розумна співпраця. Важливо, щоб чоловік був партнером. У нас однакові цінності, ми дивимося в один бік і йдемо однією дорогою. При цьому ми абсолютно різні: слухаємо різні музики, дивимося різні фільми, він любить м'ясо, а я його не їм, займаємося різним спортом.

Про правило Парето. У житті працює правило Парето: 80/20. Коли у тебе все збудовано, 80% – твоя система працює. Коли ти перебуваєш у хаосі, то 80% у тебе, навпаки, не працює. Тому все, що я говорю, це не про 100%. Звичайно, діти можуть захворіти, ми можемо захворіти, запізнитися, але 80% працює завжди, тому що описано, тому що всі знаходяться у графіку

Про гармонію. Мій звичний стан, уже більшу частину часу, десь років п'ять, це стан гармонії та рівноваги. Звичайно, я звичайна людина, у мене є емоції, я засмучуюсь, будь-які негативні події мене стосуються. Але я можу швидше з них вийти і знову повернутися до свого вже нормального, звичного стану. Я відчуваю позитивні та негативні емоції так само, як і всі.
Про стосунки.

У нас із Дімою не буває криз. Ми разом майже 10 років. Ми мали попередні шлюби, тому все, що потрібно було розібрати з психологом, ми вже пропрацювали, забули і закрили. Ми все робимо через кохання, ми розуміємо, що кохання – це найбільша сила та енергія.

Про психогігієну.

Всі ми родом із дитинства, але наше дитинство не повинно керувати нами. Я вважаю, що нам усім потрібно вчасно розібратися з дитинством, своїми страхами, негативними ситуаціями, які відбувалися в житті. З цим негативним досвідом, який іноді буває основоположником наших моделей поведінки у майбутньому та сьогоденні. Я давно це пропрацювала, розібралася, і мені комфортно в тому психологічному та психічному стані, в якому я перебуваю.
Ярослава Гресь
«Я людина, яка віддана своїй справі. Коли народжується проект, для мене це наче народження дитини, я не можу зупинитися. Рятує мене делегування та ще раз делегування. Це мій вибір, мій шлях, і я щаслива.»
піарниця і співзасновниця агенції Gres Todorchuk PR, громадська діячка, журналістка та блогерка
Піарниця, блогерка, громадська діячка та партнерка агентства Gres Todorchuk. Її заслуги та гучні проекти можна перераховувати нескінченно. Крім того, Ярослава разом із чоловіком Андрієм Федорівим виховують чотирьох дітей. Хто твої вчителі з життя?
Моя мама, дідусь і сім'я в цілому. Вона в нас міцна та велика. Усі один одного дуже люблять та підтримують. Відчувається фундамент і те, що ти не один. Мама завжди була поруч і переписувала мої перші тексти. Коли мені було 16, я написала "Семуеля Морзе" від руки – це був перший великий текст, з якого розпочалася моя кар'єра. Вона його черкала 6 разів, і потім він вийшов у популярному журналі. Мама завжди безмежно вірила у мене. Це підтримка, яка надає крила.

У мене були й чудові вчителі. Володимир Звиняцковський – людина, яка сильно вплинула на мене. Він прищепив любов до літератури та показав, як можна дивитися на художній твір. Зараз із ним займається донька. А ще Іван Ющук (мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч). Коли я прийшла до інституту, була вражена тим, що кожен текст, який створювала, Ющук починав розбирати так: «Це абсолютно геніально! Саме ось це слово – геніально!» З усього тексту він вибирав одну пропозицію або хоча б одну кострубату думку і говорив, що це геніально. А потім починав повільно розкладати, що краще виправити. Завдяки йому я безмежно полюбила українську мову та літературу.

У тебе часто фігурують слова: дотиснути, досягти, немає неможливого. Це адреналінові поняття, з якими важко довго йти. Чи замислювалася ти, що трудоголізм може бути руйнівним?

Так. На моєму новому татуюванні зроблено напис азбукою Морзе: «Тіло. Розум. Дух. Воля». Тіло на першому місці, якщо воно не поїде далі, ніякі твої ідеї не будуть реалізовані. Тепер я намагаюся їсти, спати і менше допускати якихось емоційних реакцій. Я людина, яка віддана своїй справі. Коли народжується проект, для мене це наче народження дитини, я не можу зупинитися. Рятує мене делегування та ще раз делегування. Це мій вибір, мій шлях, і я щаслива.


Ви з чоловіком крутий приклад пари, яка живе у творчому союзі. За такими майбутнє. Як ви проходите кризи?

Ми зустрілися у досить зрілому віці. У Андрія був дуже драматичний досвід. І я мала шлюб. Криз у нас не було. Але якщо ми говоримо про дуже складні періоди, то, звичайно, вони трапляються. І щоразу ми шукаємо єдине можливе рішення. Якоїсь миті хтось із нас має взяти більше відповідальності. Не всі рішення легкі. Але ми через це проходимо. Я людина дуже імпульсивна, як і Андрій. Один сірник – і все вже палахкотить. Такі рокові речі ми не допускаємо. Ніколи не ховаємо телефони, не намагаємось приховати один від одного якісь важкі періоди. Дуже складно, коли людина від тебе відмахується, від твого внутрішнього болю. Я дуже вдячна, що Андрій зі мною розмовляє. Він наймудріший з усіх, кого я зустрічала. У нього був травматичний досвід: його перша дружина, мати наших двох дочок, померла молодою, у 30 років. Це була чудова сім'я. І 3 роки, які він згодом пережив, сильно його трансформували.

Як вважаєш, є жіночі та чоловічі ролі?

Поділ на хлопчиків та дівчаток – жахливий атавізм. Ми зуміли побудувати стосунки у сім'ї, де цього поділу немає. Ми разом виховуємо наших дітей та підхоплюємо один одного, якщо хтось зайнятий, втомився, захворів. Приходимо один одному на допомогу. Мені це подобається і, здається, це правильно.


Інна Гелетюк
«У кожної з нас є крила. Ми можемо реалізовувати свої таланти та маємо право помилятися, пробувати знову, проживати свої історії, бути щасливими!»
ВЛАСНИЦЯ EDIMEDIA, ВИДАВНИЦЯ VIVA! УКРАЇНА, АВТОРКА CONNECTING WOMEN, ЗАСНОВНИЦЯ ПРЕМІЇ "ЖІНКА УКРАЇНИ"
Віра в себе, як і самоцінність, напрацьовується та закріплюється, коли виявляєш усі цінні дари (таланти), з якими ти прийшов у цей світ, і світ відповідає взаємністю, – ділиться Інна. – Це усвідомлення, що все під силу, навіть якщо ситуація здається непереборною. Саме на самому шляху подолання і є всі бонуси. Це віра у мир та людей. А ось коли ти ставиш когось нижче чи вище, то не віриш у себе, а захищаєш своє місце під сонцем чи вимагаєш доказу від світу, що ти добрий. Важливо відрізняти віру в себе від гордовитості. Віра в себе – це сміливість прийняти рішення, пов'язане з довірою. Навіть коли страшно і тебе засуджують, ти робиш, бо відчуваєш: це твій шлях, і він обов'язково складеться».
Коли тобі захотілося ділитись з іншими жінками своїми знаннями, досвідом?

Мені почали надходити сигнали про те, що потрібний наступний крок. Як прямим текстом від вчителів, так і від життя: власні кризи штовхнули те що, щоб зібрати іншу версію себе. У мене настав період, коли всі знання, досвід, здібності треба було поєднати для себе. Досвід у медіа мені теж дав дуже багато: працювати з творчими людьми – це лише про співтворчість та повагу. Творчість неможлива в умовах ієрархії відносин, це вміння бачити в людях потенціал.

Чому жінки? Я вірю, що світові потрібні цілісні та впевнені в собі жінки. Боротьба за гендерну рівність не буде успішною, якщо ми саме боротимемося. Коли хтось переміг, хтось обов'язково програв, буде нова спроба реваншу. Починати миротворчий рух треба у собі. Поєднати у собі свої бажання, потреби, таланти та знайти сміливість бути собою, не руйнуючи світ. І чисто жіноче завдання найближчим часом – створити цінність жінки, тому так багато жіночих угруповань, тренінгів тощо. Без жіночої самоцінності не з'явиться ґендерний баланс. Коли ти цінуєш себе, тобі не треба боротися, ти йдеш у співтворчість та підтримку. Ми пов'язані, і кожна з нас може бути саме тим потрібним імпульсом та підтримкою для іншої. Ми можемо ділитися лише тим, що прожили самі. І кожна з нас, роблячи свої маленькі кроки, робить їх не лише для себе.

Що для тебе саморозвиток? Які сторони ти посилюєш?

Я любила залишатися у тіні своїх проектів. Але це теж свого роду була гординя. Сміливість провиявити себе – це готовність щось віддати на якісно іншому рівні. І тут, увага, із якого стану ми віддаємо? Навчаюся щиро відповідати собі на це питання перед кожною дією: з якого стану та навіщо?
У всіх інтерв'ю для проекту Сonnecting Women ти в тій чи іншій формі ставиш питання, як ви переживаєте кризу. А як ти переживаєш свої кризи? Які висновки ти зробила?

Кризи – це лише шлях. Вони будуть завжди, їх треба полюбити як похід на тренування. Порівнюю їх з йогою. Якщо ти поринаєш у процес і дихаєш глибоко, рівно, ти можеш отримати хорошу розтяжку, відчути рух енергії в тілі, радість. І після тренування виходиш в іншому стані. Навколишні це відчувають під час спілкування. Навіть якщо асана була складною. Якщо ж чиниш опір, відволікаєшся на зовнішні подразники та сидиш у напрузі, у кращому разі буде просто фізкультура. Ні насолоди, ні нового стану ти не отримаєш.

Криза – це не покарання, а дар. Коли життя стабільно прісне, це покарання. Спочатку складно, але потім хочеться дякувати за те, що ти у собі відкрила. Я не вірю, що є люди, які можуть радіти нон-стоп. Ті, хто нам здаються такими спокійними та знаючими, пройшли свій шлях через кризи та перейшли на інший рівень сприйняття життя.

Видавниця Viva!, засновниця Сonnecting Women, премій «Жінка року», «Тато року», «Viva! Найкрасивіші», дизайнерка, менторка. Що далі?

Мені цікаво допомагати жінкам розкривати власні сенси, відповідати на питання.
Ти пройшла багато тренінгів, семінарів – від проживання у польових умовах, мовчазного ретриту, енергетичних практик до коучингу та Стенфорду. Де отримала найважливіші інсайти?

Я зрозуміла, що можна отримати приголомшливі інсайти на ретріті або тренінгу, але, повернувшись додому, нічого не змінити (адже мозок тягне нас у стабільність будь-якими шляхами), і основна духовна робота з апгрейду себе і свого життя відбувається саме в звичайному, повсякденному житті.

Інсайт для мене – це вміння побачити глибокий зміст подій та ситуацій. Якою б не була ситуація, складна, дивна, у ній завжди є найвищий задум. І важливий інсайт: соціум – наш найголовніший ретріт. Те, який ти тут, і є ти справжній. Найбільша ілюзія – уникати соціуму. Практики, які надто відривають від реального життя, стають альтернативною матрицею, якщо ти не застосовуєш ці знання в житті, якщо засуджуєш інших людей за те, що вони не медитували поруч із тобою, якщо намагаєшся всім розповісти, які вони «непророблені» і робиш важливіші практики життя. Говорю про це тому, що спостерігаю повальне бажання втекти від реальності.
IРМА ВIТОВСЬКА
«В останні роки я отримала джекпот, але завтра може з'явитися хтось інший. Я розумію це і готова до всього. У мене немає корони, зірка не впала мені у долоні. В молодості були ролі, які я хотіла, але з часом на це забила, бо мрії, які не здійснюються, нас руйнують, наносять травми. Що мені дарують, в те я і закохуюсь», – мудро каже Ірма Вітовська.
Акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка, заслужена артистка України
Акторка театру та кіно, громадська діячка. Дворазова лауреатка кінопремії «Золота дзиґа» й заслужена артистка України. Її енергія, втілені образи й позиція у суспільстві захоплюють і надихають. То що ж вона любить і які її фішки?
Колись я прочитала у твоєму інтерв'ю: «Шукайте в сильних героях слабкі місця, а в злодіях – позитивні». Ірма, це філософія твого життя чи акторська фішка?

Акторська фішка. Але в житті так і є. Навіть у злодія чи маніяка. Тому актор повинен показувати у своєму герої об'єм і правду, я не люблю плакатних героїв.

Акторство для тебе зараз – це мистецтво, ремесло чи робота?

Мій лайфстайл, я люблю це. Хобі, яке обіймає все моє життя. Це мені приносить задоволення. Я люблю ховатися за персонаж. Й обираю ролі персонажів, якомога далеких від мене. Те життя, яке я ніколи не проживу.

Яку частку у своєму житті ти віддаєш мистецтву? І як до цього ставиться сім'я?

Коли я створюю персонаж, тоді віддаю повністю все. А вихідні віддаю сім'ї. Якщо всі дивляться телевізор, я можу думати над персонажем, чи перед сном, чи уві сні. Тут я згодна, що артист має бути голодним, але до творчості, коли він створює. Звісно, бувають великі перерви, тому не треба думати, що в родині нас нема. Буває, що пів року тебе немає, а буває, що пів року ти є. В країні, як наша, де кіноіндустрія тільки розвивається, графік у нас ненормований. Та родина мене підтримує.

Яке в житті було найважче, але найправильніше рішення?

Відмовитися від творчих пропозицій, які для мене зараз неприйнятні через ситуацію в країні. Це страшенний удар фінансовий. На перший рік війни – 70 % взагалі. Коли хтось втрачає ручки, ніжки, хтось втрачає татка, хіба це є великою жертвою? Абсолютно ні.
Чи може мистецтво коригувати ці речі й приводити до балансу?

А навіщо? Це наша жіноча фішка. Цей досвід, навіть травматичний, став прекрасним. Багато людей захоплюються нашими жінками.

Якщо ти була б міністром культури, які зміни б упровадила?

По-перше створити інститут театру, щоб гроші йшли за проєктами, а не за будовами. Театр – метафорне явище, яке поєднує слово, музику, візуальний малюнок, і власне під нього потрібна інституція. Плюс хаби – центри креативних можливостей у маленьких містечках. Плюс топовість сучасних бібліотек. А також розробити з айтішниками якісь платформи для дітей кожного віку. Народжувати нові міфи, героїв. І, звісно, освіта й обмін досвідом. Потрібна реабілітація того, що було заборонено: випустіть Україну в Україну.

Як ти відчуваєш свою самоцінність, чи важко тобі бути слабкою?

Я не можу показати свою слабкість, може, навіть страждаю на гординю. Я славлюся жорсткою, не жорстокою. Вважаю, що актор – це професія самітника. Але я позбавлена зірконутості. Для мене досягнути позиції – це класний мозок, добрий смак, розуміння та стратегія.

Як ти виховуєш свого сина?

Він часом плаче, що я жорстка. Буває я перегинаю, але він зараз проходить підлітковий період, й іноді мене дратує те, що в ньому формується. З іншого боку, він любить проводити зі мною час.

Ти щаслива людина?

Так, я щаслива людина: я здорова, у мене все добре складається в роботі, у мене все чудово в родині. Для більшого щастя не вистачає більш здорового суспільства навколо, щоб не гинули мої люди, бо я одна з них. І країна – це я. Якщо у ній щось кровить, то це у мене кровить. І щоб навколо нас змінювалися світи і нас не трясло.


Макіяж героїнь обкладинки - Accent Beauty Buro
стиль - Валерія Башинська
фотограф - Юлія Малік
прикраси - Tioro
костюм на Інні Гелетюк та Ярославі Гресь - BEZMEZH
плаття на Інні Гелетюк та Ірмі Вітовській - DARJA DONEZZ
Партнер проєкту - Бронхо Веда